Картає мати знову горобця:
Коли ж мудріш голівка буде ця?
Не слухай інших. Думай більше сам.
В житті важливіш розум, не краса.
Малий зітхнув: - Я, мамо, як усі.
Цвірінькнеш щось, - сміяться горобці.
Кивають інші, я киваю теж.
Мовчи! Занадто мудрий ти авжеж.
Нехай вже краще думає сова.
У неї значно більша голова.
Щодня брехня з екранів, лють і бруд.
Тупіє і стає байдужим люд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854244
Рубрика: Байка
дата надходження 10.11.2019
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР