Казки злотне лоно

       
Ось  і  осінь,  ось  і  осінь,
неповторна,  синьоока,
немов  юність  знову  носить  –
погляд  зверхньо,  взявшись  в  боки...

Захід  прикрашає  щоки
у  дерев,  вже  майже  голих,
хоч  тепло  в  які  ж  це  роки  –
в  кронах  погляд  в  листя,  долу...

Ось  і  осінь,  а  не  вірю  –
сніг-куделі  розвіває,
як  і  дні,  роки  й  повір'я...
Мо  ворожка  долю  знає?

А  душа  ж  бо  молодая,
їй  би  ввись,  і  вшир,  і  всюди  –
і  за  овид,  і  до  краю,
та  з  любов'ю,  добрі  люди...

Залетів  же  лист  в  долоню,
письмена  в  червлених  жилках  –
ось  і  казки  злотне  лоно...
Вітерець  за  поли  смика.

09.11.2019р.




адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854165
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Променистий менестрель