А мами скроні знову нагадають

Як  час  летить,  а  ми  уже  дорослі
Вже  за  плечима  мудрості  життя
І  опадає  листя  вже  пожовкле,
А  мами  скроні  вкрила  сивина

Біляві  скроні,  зрівнюю  з  весною,
Коли  з  дерев  зліта  останній  квіт,
А  я  живу  й  милуюся  красою,
Бо  бачу  неньку  радісну  щорік

І  літні  дні  про  неї  нагадають,
Коли  квітки  останній  втратять  квіт,
Як,  ніби  пелюстками  прокладають
Отой  матусин  дивовижний  світ

І  згадки  в  зиму  також  зазирають,
Як  в  сріблі  вже  дерева  і  кущі,
А  мами  скроні  знову  нагадають,
Що  не  вернути  роки  вже  її.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854092
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик