Момент до спалаху

Коли  я  приїхав  до  Антверпена,  він  був  просто  нічними  вулицями,  "точкою  зеро"  -  ось  найцікавіше  відчуття,  до  того,  як  Антверпен  с  т  а  в  с  я,  посів,  якщо  дивитися  із  теперішнього  моменту,  належне  йому  місце  у  моїй  свідомості.  Антверпен,  про  який  я  не  знав  нічого,  Антверпен  ніякий  -  це  вже  потім  він  стане  "наповненим",  набуде  форми  (о,    ще  й  якої  "форми"),  містом,  із  яким  я  зжився,  про  яке  я  ніколи  не  можу  сказати,  що  я  не  знаю  його  і  антверпенців:  Роб,  Ів,  Сюзанна,  Деніс:  літо,  наче  хтось  насипав  у  келих  казкового  порошку,  аби  зупинити  годинникову  ходу  -  аж  ні,  я  повернувся  туди  рік  потому,  і,  хоча  багато  хто  з  них  залишився,  то  був  лише  приємний  відгук  дивовижного  Антверпена,  і  він  стирався  так  із  кожним  роком,  коли  б  я  не  опинався  на  цій  вулиці  -  але  поки  що  цього  всього  немає,  я  йду  нічним  містом,  зануреним  у  світло  реклам,  і  те,  що  станеться  за  кілька  годин,  на  світанку,  не  менш  реальне,  ніж  зараз  -  за  крок  від  щастя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854066
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: Сергій Кузін Київ