Діалог ключів . Драматична поема

     


                       Христу  і  Діві  Марії
                       із  здивуванням
                       присвячується  в  любові


             Скрипковий:

Боже,  сонце
і  я  без  претензій
можем  відкрити
незрізаний  сад  квітів
незібраний  букет  поезій
і  —  Океан  поезій...
Твоїх...
хто  встигне  побачити
Океан  поезій?!


про  що  нагадує  запах  квітів
і  що  дихає  в
                           гіллях-лапах
і  Ти  відкриваєш  й  сховаєш
та  виказують  —  діти
бо  шукають  діти


про  що  проповідник  на
скроні  міста
остерігається  в  трам  сісти
не  вітає  знайомих  —
                               їх  і  не  бачить
бачить,  що
може  розминутись  із  змістом...
втратити  Христа  —
запах  втратить
вивітриться  запах
та  і  йти  містом  —
це  вивітрюватись  змістом...
про  що  і  відвага  в  серці!!


можна  когось  зцілити
але  слід  надихнутись
слід  очі  відкрить  —
                               на
                               що
                               слід!
говорити  —  це  треба
                               насмілитись...


о  Океане  поезій!!
плачу!
не  знаю  що  вчиню
сердечним  художнім  жестом
Маріє!
плачу  —
не  я  —
Ти  Божественна!!!


             Басовий:

Але  таке  життя!..
ти  продовжуй
пахни  жестом...


             Скрипковий:

А  що  ти  хочеш  робити?
Те,  що  любиш...
А  кого  візьмеш
у  хату  жити??
Лиш  кого  любиш!!


А  писати  кровію  серця?
Ножем?
                   Почубиш?
А  от  що
і  як  ти  —
                               твориш
                               це?
Бо  ти  любиш.


             Басовий:

Бо  ж  —  життя!
Любиш  —  чубриш.
Так,  давайте  звідси,
                         Ютуби!
Попробував  би  на
вулкані  жити...


             Скрипковий:

Світ  згорнувсь,
поверховий...
й  навкруги  потряса,
а  личина  —  личині
дзижчить
дрижить  пише!
та  Бог  —  тихий
надихає
Незглибний
як  у  серці
в  молитві
і  тиші...



             Басовий:

Cвіт  у  сховках
та  фамкають  хомки
а  ворони  —
                         ворони
                               й  ворони...
Діалоги  —  виймають  із  сховку,
монологи  —
людей  хоронять...


             Скрипковий:

про  що  нагадує  запах  квітів
і  що  диха
це  в  гіллях-лапах
про  що  неторканий  аромат-запах
і  Ти  відкриваєш
й  сховаєш
а  виказують  —  діти
бо  шукають  діти

12.09.2019,
ранок

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854042
Рубрика: Поема
дата надходження 08.11.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович