Дощ по мені як рука по струні
Б'є
Із висоти вниз один кома шість
Льє
Тіло моє як наструнчений Богом
Слух
Я обірвалася й навіть тоді не
Вщух
На глибині нижче нуль кома пів
Снів
Я споглядала, як мій музикант
Скнів
Крапля до краплі садила з його
Сліз
Свій персональний і дуже похмурий
Ліс
Фукає в око набряклого неба
Крук
Круку байдуже до холоду людських
Рук
Небо у ріки, а ріки в понуру
Синь
Крякіт понад русло́м і у русло́
Ринь
Крякіт позаду, попереду пір'я
Скель
Рвуся на шмаття, на клапті розмоклих
Стель
Заново вв'язують поміж кілки на
Гриф
Струнну мене, котра заново йде на
Риф
Звіку довіку на маківку цівку
Ллє
Із висоти аж один кома шість
Льє
На глибині лиш один кома нуль
Сон
Ми із дощем б'ємо в унісон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854039
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2019
автор: