Сонце сіло.
Посіріло.
Все навколо помарніло.
Смужка сонячного світла
Непомітно зовсім зникла.
День коротшає невпинно,
Як життя те швидкоплинне.
День спливає.
В небі тане.
Серце тужить,серце в’яне.
Що то завтра нас чекає?
Хто те знає?
Хто те знає?
Дощик у вікно постука.
Сонечко пригріє луки.
Морозець розсипле іній.
Листопад крокує нині.
Сонце сіло.
Звичне діло.
Навіть вітер стулив крила.
Все в природі шлях свій знає,
Долю обрану приймає.
Лиш людина невгамовно
Б’ється лобом знову й знову.
Долі кращої шукає.
День вчорашній доганяє.
Вечір ліг.
Навколо тихо.
Горобці забились в стріху.
Йде від хати і до хати
Темрява підсліпувата.
Затулю від неї душу.
Душу берегти ж бо мушу.
Хай в очах не буде ночі.
Світла і любові хочу.
Ніч господарка не вічна.
Замаячить ранок звично.
Знову сонце гляне в вічі.
В день новий усіх покличе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853788
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2019
автор: birusa