Осінні листочки вже долі,
Старання природи й вітрів,
Найвищій поко́рений волі
Останній політ до землі…
А дерево тиху подяку
Листочкам своїм посила,
Що гі́лочки пестили рясно
З весни і до жовтого тла.
Раділи весняному цвіту,
Приймали бджолиних гостей,
Давали пташка́м свої віти
На радість усім, для людей.
Прожи́ли життя вони разом,
Зливаючись в ціле одне
І зо́всім нема в тім обра́зи,
Що дерево довше живе.
Щоб вік не здававсь нам коротким,
Поглянь, де таким він бува.
Нам Бог дарував довгі ро́ки:
Ми – дерево, дні – це листва…
Листочків ще буде багато,
Щоб істину всім зрозуміть:
Коріння дає земля-мати,
Душа ж як листок, відлетить…
Днів наших ще буде багато,
Число їх всяк має своє,
Боятись їх слід марнувати,
Добро ж душам вічність дає…
04.11.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853696
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2019
автор: Галя Костенко