На туманній дорозі

ПередсвітАнкова  дорога.  
Ніхто,  ніде  не  йде  навстріч.
Так  тихо.  Можна  чути  Бога.
Натомість  –    торба  протиріч.
Волого  моститься  на  скроні,
Дрібної  мжички  сивина,
Дорога  рівна,  як  долоня
Слідами  сповнена  до  дна.

Хто  я  на  стежці  в  невідоме?
Моє  ім`я  -    лиш  Мандрівник,
ще  відучора.  Вогник    дому,
За  полюсом  розлуки  зник.
Я  сам  у  Всесвіту  на  грані,
Ні  хмар,  ні  вітру,  ні  роси,
Лиш  мляво  множиться  світання,
На  кольори  і  голоси,
Та  ще  вичовгує  на  чати,
Химерний  білий  дідуган.
- Ти  звідки,  як  ,  дідусю,  звати?
- Туман.  Туман.  Туман.  Туман…

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853543
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2019
автор: Стяг