Зацвіли хризантеми опівночі,
Квіти смутку - в них очі татка,
І граніт, і слова пророчі,
І людське неземне розп’яття.
Рідний погляд, холодне зілля,
Хрест Господній і небеса,
І калини похилене гілля,
Почорніла від горя роса.
Тільки ворон і «Кру» у небі,
Болем сліз зачерпне земля
Погляд сина, татку, для тебе,
Твоі сни, що не снять звідтіля.
Дикий холод і тиша шалена,
Жменя сліз, в них, татусю, пробач,
Майорить на вітру знамено:
- Пам’ятай мене синку й не плач.
В хризантемах воскресне пам`ять,
В них сльозини з очей зітри,
В них дзвіниці, що стогнуть в храмах,
В них весь біль перетруть вітри...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853379
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2019
автор: Леся Утриско