Спинися, осене, отямся,
Гаси багаття, стримуй шал,
Бо ж з небесами порівнявся
І бе́зуму розбурхав шквал.
Чому ковшами сиплеш зорі
Галактик кленів палахких?
Із ким вступила нині в зговір--
Й беріз червінців дзвін не стих?
Серцями лип стежки встеляєш
Й сама утоптуєш в багно.
Розсерджена, дощем жбурляєш
Й туману сушиш полотно.
Ти йдеш --й слизькі сліди метафор
Змітає день і чорна голь
Й злітають ввись рожевим птахом,
Сягають всесвіту долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853250
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2019
автор: Valentyna_S