Повернуться! Лиш тільки не усі
Обняти зможуть матір чи дружину.
Не всі сліди залишать по росі,
Не всі розкажуть казку на ніч сину…
По небу хтось повернеться в свій дім,
Та рідних обійняти вже не зможе…
Хай вічна пам'ять буде їм усім,
Дай сили горе пережити Боже!
Війна їх душі обпекла вогнем,
Тепер вони назавжди вже солдати.
І біль від втрат не щезне з новим днем,
Їх довго будуть ще з війни чекати.
А діти в небі поглядом своїм
Шукати на хмарині будуть тата…
Незрозуміло зовсім буде їм, –
Чому ніколи він не зайде в хату?
Чому портрет із стрічкою навскіс?
Свічки, лампадка, мамина молитва…
Чому так часто очі повні сліз,
А сиротинка – слово наче бритва?
Таких дітей в країні тисячі!
Лишень любов їм може дати крила.
Хай з ними Янгол буде на плечі,
Батьків полеглих передасться сила.
За їх страждання, сльози матерів
Горіти в пеклі клятим московитам!
Кривавих там, рашистів-упирів,
Давно чекає сатана і свита.
29.10.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853035
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 29.10.2019
автор: Мирослав Вересюк