Рабу юрми аби лише ім’я
із ящика, по радіо почути
і вже уся юрба – одна сім’я,
аби й собі у веремії бути.
Були і ми на тому ще віку
і юні, і до себе нещадимі,
і за догани совістю судимі,
ходили у терновому вінку.
Згадаємо, які то є орли,
коли літали голубами миру,
а далі і лисицею були,
й вороною, що має пайку сиру.
А нині забуваємо ціну,
яку за безголов’я заплатили.
Отак і доживемо до могили,
на рок перекладаючи вину.
Але не забуваємо паради
не ради цілі, а ідеї ради,
якою б злою не була вона.
У досвіду одні й ті самі вади:
недопалок, допущений до влади,
як догорає – сущий сатана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853029
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.10.2019
автор: I.Teрен