Здивувались люди:" За що у хвилях горя потонули?"
"Через нещастя, хто нам кладку проведе?" - ще десь гукнули.
Тож з*єдналися - страх, обурення і несміливі руки.
Мов спиняючи пустоту, пізнали ми великі муки.
Кожній людині треба розрада - заспокоїти душу.
Необхідно протистояти стражданню, коли всім душно...
Вражене воно - злочинці на свободі. І де ж та правда?
Очі сльозинка коле - плачу... Наша кров до миру прагне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: Маг Грінчук