У сивину вдяглись мої літа
Ген табуном пташиним піднялися,
Хоч притомились крила, щоб літать,
Та з хмарами вони вгорі злилися.
До вирію летять тепер вони,
І крайні швидше інших поспішають,
Й немає нічиєї в тім вини,
Бо ж на землі я слід свій залишаю.
А він – у дітях, внуках і… віршах,
Насіяних густенько на папері,
У них – усе, а головне, душа –
Та, українська, не з далеких прерій.
Вітри колишуть хмарки в висоті,
Змагаються із ними мої крила,
Слова малюють ніжно-золоті:
«Ти теж частинку світу підкорила!»
3.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852937
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: Ганна Верес