Осінь – це відчайдушна рудоволоса красуня,
яка загубилася між берегами часу
тому в її сліди постійно вповзає туман непевності,
а може, то і не туман зовсім, а пролите небом молоко хвилин,
у якому ще можна побачити обриси доріг, дерев і будинків…
Те молоко бентежить вродливицю,
бо воно повільно знецінює її розкішну строкату сукню.
Красуня прискорює ходу, поспішаючи зайняти чергу хоча б
за плащем та парасолькою.
У пошуках дороги до потрібних речей, сходячи щораз на манівці,
вона віддаляється, зменшується і зникає за обрієм,
залишаючи на оголеній душі світу свій незабутній рудий автограф….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852719
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: Стяг