Не сприймала я голос нагая,
Наче птаха, злітала над світом.
Захлинаючись, весни пила я
І щороку вагітніла літом.
Правду куснями пхала до рота.
А брехню псам на розтяг давала.
Некрикливу любила роботу –
Сонце в душах людських вишивала.
Зір собі не чіпляла на лобі.
Крізь пожежі пройшла і крізь воду.
Я безцінне ростила у собі –
Віру, гідність, любов і свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)