Неподілене навпіл кохання…

Неподілене  навпіл  печальне  кохання…
Допиваю  малими  ковтками  щодня.
Не  почую  ніколи  душевне  зізнання…
Твоє  серце  закрито…на  ньому  броня.

Є  багато  причин,  перепонів  між  нами…
Неможливо  бар`єри  здолати  в  житті.
Ми  крокуємо  різними  зовсім  шляхами,
І  страждаємо  кожен  в  своїй  самоті.

Є  спорідненість  Душ,  але  цього  замало…
Почуття  неприкриті  –  відверті  у  нас…
Неподільне  кохання  за  душу  спіймало,
У  думках  невеселих  завжди  резонанс…

В  щиросердних  зізнаннях  немає  потреби,
Оселилась  зневіра  у  ліпший  фінал…
Прочитай  одкровення  моє,  не  погребуй…
І  назавжди  прощай  мовчазний  віртуал…

Сподіваюсь,  що  в  іншим  житті  упізнаєш,
Заглянувши  у  очі…  і  скажеш:  -  Привіт!
І  споріднені  Душі  Господь  об`єднає
У  взаємне  кохання,  у  спільний  політ…
2019
Автор  вірша  і  фото  -  ТІЮ.
http://verhina.avtor.me/note/79063

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852629
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Тетяна Іванова - Юртина