Щастя тих, кого люблю я, — ціль життя мого.
А люблю я в різній мірі всіх у світі. Отже
Моє власне щастя — в спробах досягти цього,
У вкладанні в це усього, що я вкласти можу.
Жити так є досконалим способом життя.
Та потрібно вдосконалювати досконалість,
Роблячи чутливішими всі свої чуття.
Бо служіння щастю інших — це тонка діяльність.
Цим процесом рухає любов. Вона дає
Звільнення від егоїзму — базову платформу
Для просвітлення. Але просвітлення моє
Має сформуватись в ніжну і чутливу форму.
Безкорисливість, свобода в мене є. Але
Це не все, що треба. Бо просвітлений незграба —
Явище не дуже добре, хоч уже й не зле.
Тож незграбою я бути більш не маю права.
[i]25.10.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852567
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Петро Рух