Ще ароматом пахнуть квіти
Та не вернути час назад,
Уже в душі тьмяніє літо
І ронить листя листопад.
Та все ж ти добра моя доле
Несеш що день прекрасну мить,
І серце повниться не болем
А тільки радістю щемить.
За те що в кожну мою днину
Пянять палкі бажання кров,
Я віддаю тобі данину
Своє тепло, свою любов.
Я буду слухати охоче
Ти шепочи, ти говори,
Нехай душа моя тріпоче
У час осінньої пори.
Нехай скидає листя віття
Хай вітер листям шелестить,
Осінніх днів різноманіття
Не зупинить, не зупинить.
Парище.
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852451
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський