Де вітер?. .

Жевріють  в  сутінках  туману
Осінні  в’янучі  багаття  …
Мов  грань  ілюзії-обману  –
Гіркого  смогу  сіре  шмаття.

Ряхтить  ясними  килимами,
Котрим  згоріти  –  вища  доля,
Ця  осінь  кутає  димами
Уми  і  душі  захололі…

У  суєти  злостивім  вирі
Брехливих  слів  ростуть  тумани,
Гарцюють  тіні  чорно-сірі,
Тіла  ці,  струєні  димами…

Де  вітер  той,  котрий  розвіє
І  одверне  з  очей  полуду?
Печально  листя  осінь  сіє
Під  ноги  стомленому  люду

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852403
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)