Я не знаю, мій милий

Я  не  знаю,  мій  милий,  не  знаю,
За  що  доля  карає  тобою.
Бо  без  тебе  живу  й  знемагаю,
Бо  без  тебе  не  маю  спокою.

В  моїм  диханні  часточка  серця,
Що  у  грудях  твоїх  так  пульсує.
Не  буває  життя,  щоби  скельця
Не  розбились,  де  ж  щастя  ночує?

Місяць  в  небі  міняє  окрайці
І  освітлює  холодом  спину.
Завмирають  зірки  в  дивнім  танці,
Життя  стежка  біжить  без  зупину.

Ти  ж,  як  вперше,  вриваєшся  в  ранок,
Щипле  душу  осіннє  видіння.
Почуваюся  знову  я  п’яно,
Очі  в  очі  і  -  гріхопадіння.

22.10.19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852308
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: Валентина Ланевич