"Найкраща осінь"

Так  довго  малювала  я
В  своїм  альбомі,  все  що  бачу.
Скінчилась  фарба  геть  уся,
Лиш  маю  тюбик  помаранчу.

Але  чи  вистачить  його?
Хоча,  ще  чорний  залишився,
І  трішки  синього,  ого!
І  білий  колір  десь  з'явився.

Тож  хай  мене  думки  ведуть,
Нехай  самі  усе  малюють.
З  мольбертом  пензлик,  в  добру  путь.
Нехай  фантазії  дивують.

Я  серед  тисяч  дивних  форм,
Такого    зараз  намалюю:
Десь  море  присипляє  шторм,
Десь  вітер  ніжно  степ  цілує.

Я  намалюю  сто  дерев,
І  кожне  в  різному  наряді,
Котрих  нема  ні  в  королев,
Ні  у  мундирів  при  параді.

Я  дам  життя  ранковим  дням,
Туманам  сірим,  загадковим
У  небі  сяючим  зіркам,
Нехай  стають  сузір'ям  но́вим.

Я  намалюю  небо.  Так!
Безмежне,  синє  і  глибоке
А  в  небі  -  сонячний  маяк,
Щасливий,  хоч  і  одинокий.

Я  намалюю  геть  усе,
Прикрашу  листя  помаранчем,
І  гордість  змовкнувших  пустель,
І  гори,  що  стоять  ледачо.

Таких  ідей  не  мала  я,
Таких  не  бу́ло  в  мене  досі,
Спонтанна  витівка  моя,
Назву  її  "Найкраща  осінь".













адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852295
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: V.S.