Коли замовкають грози
Й зажуру п’є сіру сад,
Він чує зими погрози,
Та груші іще висять
Лимонно-рожевощокі,
Немов ліхтарі вгорі,
На сірому тлі широкім
Останній клин журавлів.
Птахи пливуть понад садом,
Спустивши тужливе «кру»,
Упало воно й на хату.
Очима услід їм зрю
Й думками їх доганяю:
«Нехай береже вас Бог!
Ви теж діти цього краю,
Усіх нас єдна любов!»
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852292
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: Ганна Верес