Не звинувачуйте осені,
вона не винна,
що сльози ллються градом,
чи камінь на Душі.
Якби Господь,
дав солодкості,
скільки пролито сліз,
ось де було море радості.
Всесвіт усе працює,
направляючи Космічні Струми
до нас, Земних Світів.
Він увійшов до Епохи Присвячень,
сіючи зерна Духу і Доброти,
даруючи свої безсмертні дари.
Незнання Законів Космосу,
не звільняє від тих явищ, що відбуваються,
адже нам відкриті усі двері.
Наш ГЕН зберігає досвід
за всю історію його існування.
Ми повинні жити на повну потужність
а не, як лань поранена.
Час стороннього
спостерігача пройшов.
Зла спогляданням не спопелити,
по ньому любов'ю потрібно бити.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852240
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: Svitlana_Belyakova