Щось думки всі розгубились,
Я в осінь листочки,
Так від неньки розлетілись
Дочки та синочки
Полетіли в світ широкий
В кожного вже долі,
А із ненькою лишились
Лиш думки та зорі
Гляне в ніч, а небо сяє
Освітля дорогу,
Куди дітки полетіли
З рідного порогу
А у неньки, ніби крила
Миттю виростають,
І з"являється в них сила,
Що у вись злітають
І готова летіть в далеч,
Щоби захистити,
Бо по іншому матуся
Не може вчинити
Як вони, одні без мене
В світі будуть жити,
Їх ніхто отак не зможе
Так. як я любити
Щось думки всі розгубились,
Як в осінь листочки,
Щастя неньки, як злетяться
Дочки та синочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852228
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик