Із щедрістю осінь дарує оздобу:
Багрянцю та й золота їй не шкодА!
Подекуди блискає жовтим вода,
Бо листячко вперто туди погляда.
Хизуються, гарну показують вроду
осика й тополя гарненькі, нівроку.
Шикуються парами, радують зір
палітрою барв: безліч в ній кольорів.
Зеленому дякують всі навздогін,
Бо більшість втрачається вже, тільки збоку
ялинки та сосни стоять у чеканні:
А що, як замінить їм осінь вбрання?
Сипне позолоти, ось так, навмання?
Даремні, на жаль, всі у них сподівання.
Не можуть здійснитись окремі бажання.
До Всесвіту лиш риторичні питання ???!!!
21.10.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119102108216
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852190
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2019
автор: Таня Яковенко