Колобродить час в цямрині,
Де тече життя ріка.
Витягає мати з скрині
На дорогу рушника.
Візьми, сину, в ім’я слави,
В ім’я рідної землі.
Щоби ворог зазнав кари
У нав’язаній війні.
Гіркне біль уже роками,
Матерям в грудях пече.
І недоля поміж нами,
Й не розправити плече.
Плаче ненька Україна,
Як здригається земля.
Чи то є така провина,
Що любов не до лиця?
Що свобода - не сваволя
У серцях пашить вогнем.
Що всього миліше воля,
Ми за неї в бій ідем.
19.10.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851953
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2019
автор: Валентина Ланевич