ЗАБУТА ЛАВКА

Вже  перший  сніг  прикрив  посохле  листя,
Дрімає  ліс    під  покривалом      снів,  
І  чує  сміх,  що  лився,  ген  ,обійстям,
А  дід    всміхавсь  на  лавочці  сидів.  

Пташки  співали,  лився  сміх  діточий,
А  сонечко  поблискувало    всім,
Отут  на  лавочці  сидів  би  так  до  ночі,
ЇЇ  ж  бо  збудував  ще  молодим.

Тепер  сумує  лавка  самотинно,
Дорослі  діти,  а  дід  уже  старий,
Лиш  сняться  сни,  які  пливуть  невпинно,
По  замрожених,    прикритих  снігом  ,мрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851947
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2019
автор: горлиця