Знов Україна рідна на розпутті.
Диктує знову правила москаль.
Півсвіту підкупивши, горе-Путін
Не хоче з хижих рук нас випускать.
Мовчать ООНи, НАТО і Європи…
Ми ж з ворогом лишились сам-на-сам.
Майбутнє наше знову він нам гробить:
Щодня синів косить війни коса.
Вони ж країни цілісність рятують,
Хрестів солдатських всюди тисячі.
Саме вони нам воленьку святую
Уберегли. Та знов кричать сичі…
Не докір хочеться гарантам* кинуть,
А слово, що гостіше від меча:
«Запам’ятайте, вистоїть – не згине
Наша Вкраїна і без вашого плеча.
Шкода, що слів не вмієте тримати
Та ще і клюнули на хитрість хижака.
Із поміччю небес врятуєм матір.
Народ мій вже ніхто не заляка!»
15.10.2019.
*– країни, що гарантували Україні безпеку, коли та віддала ядерну зброю.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851781
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2019
автор: Ганна Верес