Не озиратися

Давай,  не  озиратися  назад,
і  про  минуле  більш  не  говорити...
Поглянь,  який  чудовий  нині  сад,
як  золото  між  кронами  розлите!

Давай,  підемо  стежкою  у  даль,
туди,  де  сонця  радісні  цикади
нам  подарують  дивну  пастораль
жовтневої  безцінної  принади.

Де  станемо  добрішими  на  раз,
яснішими,  чистішими  душею,
без  тягарів  незмирень  і  образ,
отруєних  байдужістю  й  олжею.

Де  світ  розкаже  нам  про  те,  що  день
насправді  кожний  -  це  початок  дива,
невичутих  учора  откровень,
в  котрих  дзюркоче  щастя  дужа  злива.

Тому,  давай,  візьмемо  інший  лад,
де  кожна  нота  на  добро  відкрита,
й  не  будем  озиратися  назад
і  про  сумне  минуле  говорити.

17.10.19  р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851777
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2019
автор: Леся Геник