БОРИС СЛУЦЬКИЙ. ЗООПАРК ВНОЧІ. Переклад

Зоопарк,  звіросад,  а  насправді  –  так  звіротюрма,  -
В  напівмороці  місяця  теремів  темна  юрма.
Лев  на  острові  рику
В  океані  трамвайного  реву
Побивався,  мов  рибка
На  піску  біля  ніг  рибаревих.
І  глухе  співчуття  непоспішно  в  мені  підіймалось:
Величавість  слонів,  і  пташина  безрадісна  малість,

Навіть  олень  й  тюлень,  та  і  будь-яка  з  інших  тварин
Зачіпали  й  торкалися
Серця  жарин.
Очі  –  в  кожній  з  кліток  –  
Наче  вугільний  ящик.
Та  із  плином  годин
В  нім  все  менше  гарячих,
Затихає  і  гасне  в  осерді  очей,
І  нещастя
Сповільненим  плавом  тече…

Ось  крилом  накриває  орлятка  орлиця,
Просто  крилами,
Просто  пташа,
Просто  птиця.
Бачать  леви  пустелю  в  сумному  й  заплутанім  сні.
Білці  сниться,  що  стигне
Вона  на  тайговій  сосні.
Старовинне  поняття:  «Свобода!»
І  злежане:  «Воля!»
Мені  знову  згадались,
І  вразили  знову  до  болю.
 
Борис  Слуцький.  Переклала  з  російської  Єлена  Дорофієвська
__

ЗООПАРК  НОЧЬЮ

Зоопарк,  зверосад,  а  по  правде  –  
так  зверотюрьма,  -
В  полумраке  луны  показал  мне  свои  терема.
Остров  львиного  рыка
В  океане  трамвайного  рева
Трепыхался,  как  рыбка
На  песке  у  сапог  рыболова.
И  глухое  сочувствие  тихо  во  мне  подымалось:
Величавость  слонов,  и  печальная  птичья  малость,

И  олень,  и  тюлень,  и  любое  другое  зверье
Задевали  и  трогали
Сердце  мое.
В  каждой  клетке  -  глаза  -
Словно  с  углями  ящик...
Но  проходят  часы,
И  все  меньше  горящих,
Потухает  и  гаснет  в  звериных  глазах,
И  несчастье
Спускается  на  тормозах...

Вот  крылами  накрыла  орленка  орлица,
Просто  крыльями,
Просто  птенца,
Просто  птица.
Львица  видит  пустыню  в  печальном  и  спутанном  сне.
Белке  снится,  что  стынет
Она  на  таежной  сосне.
И  старинное  слово:  "Свобода!"
И  древнее:  "Воля!"
Мне  запомнились  снова
И  снова  задели  до  боли.
(с)  Борис  Слуцький

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851757
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2019
автор: Єлена Дорофієвська