Долаючи телеотрути,
Ми линемо до джерельця,
Угору здіймаємо руки,
І зводимо в небо серця.
А сонце по небі байдуже
Завершує свій моціон,
Скупаймось в промінні, мій друже,
Удвох нас з тобою — мільйон.
Бо сонячний промінь — це сила,
Випалює всі кольори,
Лишається чорне і біле,
Все інше розвіють вітри...
Час — лікар, всі наші недолі
Ще трафить невидимий шляк,
Бо так не було ще ніколи,
Аби залишалось ніяк.
Як вітер не схилить смереку,
Так нас не обдурить лихий.
Зима ще в дорозі, далеко,
А значить, і порох — сухий.
Тож, бро, повиймаємо п'яти
Із Стіксу безумних подій
І підемо мовчки на п'ятий —
Закуримо ще по одній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851669
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.10.2019
автор: