Ти ж не циганка

Горда  красуня,  пишна  панянка,
Чорні  очиська…  Ти  ж  не  циганка?
Чи  ворожбитка--  листям  гадаєш,
Кинеш  додолу  —  скажеш,  не  втаїш?
Пустиш  туман  зухвало      ув  очі,
Скажеш  про  те  лиш,  що  сама  хочеш.
Я  ж  тебе  знаю  без  наворожок:
Осені  часто  між  себе  схожі.

Ручкою  візьмеш  зборки  спідниці,
Підеш    запально  у  крутаниці.
Одіж  барвиста,  ярі  моністи…
--Де  ви,  вітри,  музики-троїсти?
--Це  не  останній,  осене,  вихід,--
Вітер  озветься  з-за  дуба  стиха.  —
Шквалу  даремно  ти  у  нас    молиш:
Як  загуляєш,  лишишся  гола.

Тінь  твоя  стане  врешті  тобою,
Край  чарівний  озветься  чужбою.
Привиди  листь  манитимуть  в  зиму,
Будеш  приземна,  наче  ожина.
Зараз  красуня:  диво-панянка,
Не  ворожбитка  і  не  циганка.
Ти  сяйна  осінь,  вправна  майстриня.
Дбай  лиш  про  посаг  та  повні  скрині.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851664
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: Valentyna_S