А їй би – в небо…



Вчепилось  небо  за  верхівки  кленів,
Наповнене  прозорістю  печалі…
Сумні  гілки,  недавно  ще  зелені,
Ждуть  наполохано,  що  буде  з  ними  далі.

Ще  вчора  –  в  стані    тихого  блаженства,
Напоєні  і  сонцем,  і  дощами…
Чекають  нині  з  острахом  вже  перста,
Що  вкаже  шлях  осінніми  піснями.

І  журно  гілка  дивиться  додолу,
Шукаючи  для  листя  свого  втіху.
А  їй  би  –  в  небо,  до  отого  дому,
Де  світлий  сум    величиться  над  сміхом.

Де  в  хмарах  розчиняється  високо
Печаль  і  радість,  спокій  і  тривога…
Де  думки  недосяжність,  зримість  ока,
Де  в  Небо  вічне  нелегка  дорога.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851560
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2019
автор: ЮНата