Крізт вії до сну


Тихо  ніч  нав'язується  крізь  вії  до  сну,
перегортаючи  двадцять  четверту  на  завтра.
Ти  не  спиш,  час  від  часу  обриваєш  струну,
життя,  як  не  дивно,  вдалось  і  без  фарту.  

Я  іноді  бачу,  як  зранку  ти  не  п'єш  чай,
холодно  одягаєшся  в  сіре  і  йдеш  на  роботу.
Сигаретами,  музикою  і  вином  топиш  печаль.    
На  вихідних  через  крик  граєш  з  котом  у  доту.


Відстань…  хм  наголос  жбурляєш  переважно  на  другий  склад.
При  тобі  плентається  якесь  украдене  щастя.
Радикальне  майбутнє,  як  в  човні,  як  чорний  квадрат
шепоче  під  вухо,  немов,  не  одна,  -  міняйся.

Гаряче…  холодно,  іноді  разом  і  в  такт,  крізь  бурі
щось  все-таки  виривається  на  волю  крізь  стіни,
сяде  біля  тебе,скаже  привіт,  потім  б'є  по  обличчю,  -  ти  що,  дура?
Візьми  себе  у  руки,  спіши  жити,  я  чекаю  від  тебе  кардинальної  зміни.

Ти  знову  не  ляжеш  спати  до  5-тої  ранку,  щоб  зрозуміти  суть
важкість  у  грудях  зробить  наголос  на  слово  "прийди!"
Чесно  кажучи,  я  не  думав,  що  в  житті  існує  душевний  бруд.
Тому,  стомлено,  але  щосили,  будь-які  труднощі  візьми  і  спали…

2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851493
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2019
автор: Богдан Яківський