Ключ в замку поверну, і старе "Жигулі"
Неохоче, та все ж оживає.
І поніс мене ангел на білім крилі
По ямистих дорогах до Раю.
Ніжний голос жіночий ласкає мій слух:
"Вам потрібно ліворуч звертати", —
Направляє мене той невидимий дух,
Що вселився у мій навігатор.
Прибуваю на місце й командую: "Тпру!"
Старигану коню Росинанту.
І природа наповнює душу мою
Віртуозним осіннім бельканто.
Зачаровано мовчки повільно іду
Килимком із опалого листя.
І не можу ніяк привести до ладу
Своїх вражень барвисте намисто.
Тут дерева горять ув осіннім огні,
Прославляють Господнє величчя,
А в прозорих люстерках тихеньких ставків
Молодим видається обличчя.
Загадаю ж бажання під тихі пісні
Вітерцю і опалого листя:
Хай приходить до мене цей Рай уві сні
В асфальтово-бетонному місті.
[i]Село Рай Бережанського району Тернопільської області.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851461
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.10.2019
автор: