НЕБЕСА

Іноді  в  ребро  біс  штрИкне,
І  з  собою  не  в  ладах.
Що  герой  я  позитивний
Забуваю.  Просто  жах.

На  людей,  хай  Бог  їх  судить,-
Нападаю,  тільки  так.
Збоку  глянути  –  не  люди,=
Зграя  злих,  брудних  собак.

Бо,  бач,  хочеться,  щоб  поряд
Добрі  всі  були,  як  сам.
Це  можливо,  апріорі.
Кажуть,  так  на  небесах.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851372
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.10.2019
автор: Пісаренчиха