Вкривали промені

Вкривали  промені  багрові
Й  з’їдали  серце,наче  міль:
Не  заслуговує  любові
Той,  хто  приносить  людям  біль.

Це  не  змінити  з  плином  часу
Чи  з  переходом  поколінь.
Стандарт  уже  виходить  в  маси,
Я  ж  позбуваюся  видінь.

Судити  інших  всякий  може,
Вину  скидати  –  всяк  мастак.
Сприймати  правила  вороже,
Як  град  існуючих  атак.

Забуте  слово  -  справедливо,
Забута  честь,  забутий  тон.
Ми  теж  забудемось  у  зливі
Й  назавжди  вимкнем  телефон.

До  поки  хтось  втрачає  сором,
Об  нього  гострять  язики,
Кидають  натяки  прозорі,
Встромляють  лезами  чутки.

І  можуть  без  вогню  диміти,
Аби  темніше  стала  ніч,
Але  ЇМ  варто  зрозуміти  
Страшенно  очевидну  річ:

До  поки  люди  у  задумі,
Їх  не  обходить  цілий  світ,
Що  танув  у  своєму  шумі,
Лишаючи  єдиний  слід.
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851331
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2019
автор: Asket