Роки швидко відшуміли,
я в них заблукалася...
Те що мала, відлетіло,
й я одна осталася...
Весна, літо, осінь мила,
зі мною сміялися...
А тепер жура насіла,
і я спотикаюся...
Вже я раю не чекаю,
зима наближається...
Безталанна моя доля,
листям замітається...
Мої коси побіліли,
теж зими злякалися...
Моє тіло постаріло,
від вітру хитається...
Ледь живі ще руки й ноги,
голова ще думає...
Спотикаюсь об пороги,
що аж в серці стукає...
Ще у мріях кудись лину,
то йду, то спиняюся...
Вже малі у мене сили,
й шороху лякаюся...
А буває молодію,
в кольорових своїх снах...
Як проснусь, то розумію,
заблукала у роках...
Життя швидко промайнуло,
старість залишається...
Щастя мало мені впало,
осінь усміхається...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851330
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.10.2019
автор: геометрія