Захищай свою правду, вона не потрібна нікому,
Окрім тебе не прийде ніхто на могилу її.
Відмовляються від протиріч стародавні знайомі,
А ти стій до останньої грудки живої землі.
Запитає про тебе лише покалічене листя,
Ти для нього ніхто, та воно пам’ятає своїх.
З вільним вітром навіки думки твої переплелися,
Відтепер ти живий, хоча смерть подолати не зміг.
Неминуче приходять часи пророків свободи,
Обіцянками живлять наївних, ведуть до мети.
Та чи довго стоятимуть наспіх змайстровані сходи,
Коли ті, хто вгорі, зрозуміють – нема куди йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851311
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2019
автор: Юлія Рябенко