Виткала ніч над землею імлистії шати,
Зоряним квітом у царстві богів розцвіла,
Дика орда й цю красу без кінця колошматить,
Звичку геть хижу позичивши в злого орла.
Долю руйнують мою і землі московити,
Зорі й імла упилися плачем матерів,
Важко, ой, важко багаття війни загасити,
І не один у вогні тім синочок згорів.
Боже, ти знаєш ціну материнському горю,
Відчай і біль захололи в їх сивих очах,
Котрі синів надихають вогнем непокори,
Й цю перемогу вони принесуть на плечах.
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851257
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2019
автор: Ганна Верес