Напевне, є дуже мало людей, які не люблять ліс… Воно й зрозуміло, бо в кожної людини свій смак. Більшість людей любить воду, щоб побути коло неї, зарядитися спокоєм, або поплавати, можна й порибалити.
Мені подобається і ліс, і вода. Влітку з вудочками – до води – на світанкову рибалку, а як тільки підходить осінь – в ліс – на тиху охоту…
І зовсім не важливо, чи упіймаєш карасика, чи назбираєш грибів, а головне - побувати наодинці з природою, налюбуватися красотою світанку біля води, або походити між соснами по м’якенькому моху, надихатися сосновим повітрям.
А повітря!... Аж голова кружиться! Вдихаєш… і не надихаєшся, таке воно легке, чисте та смачне… Не те, що в місті… де транспорт, хімзавод, «інші друзі» природи…
Особлива любов до Низівського лісу, що кілометрів за двадцять від міста Суми в напрямку до Лебедина.
Як же тут гарно у сосновому лісі! Куди не глянеш, стоять рівненькі, задумливі в своїй красоті, сосни. Десь високо у гіллі хвої заплелося промінням осіннє сонце. Правда, деякі промінці пробиваються крізь хвою і радують світлом і теплом, як грибочків, так і грибників. А мох під ногами, наче ковдра, що накрила землю. Колись, у молоді роки, здавалося, що мох однаковий всюди. Якщо уважно роздивитися, то навіть в одній місцині можна розрізнити декілька його видів.
Тихо... Свіже повітря і спокій... і грибний запах… Тут збираємо польські та білі гриби. Ще можна на вирубках у ліщині назбирати опеньків. Також ростуть підберезники, рижики, маслюки, але цікавлять польські та білий.
Не поспішаючи, переходимо з однієї місцини на іншу… гриби біганини не люблять… Іноді здається, що гриби навіть ховаються від людей, які шумлять та бігають у лісі, наче коні. А як приємно, коли знаходиш перші грибочки! Обов’язково треба подякувати Богу і Землі за таку щедрість і радість…
Часто буває, що вже витоптані місцини, видно, що позбирані, або позбивані гриби, бо їздимо збирати десь о дев’ятій - десятій годині ранку, коли вже «основна маса грибалок» набігається. Іноді назбираємо відро чи навіть двоє відер польських грибів, а ще як знайдемо з десяток білих – задоволення, аж зашкалює! Буває, що знаходимо, щоб тільки понюхати: то переросли, то червиві, то позбирані, але задоволення побути у лісі не затьмарюється кількістю зібраних грибів.
Є у нас поговірка, що гриби, які призначені нам, завжди нас ждуть, дочекаються і будуть нашими. Не потрібна тут зайва біганина, і лишній шум…
Ще можна грибникам попробувати перевірити на практиці мій спосіб збирання грибів. Із лісових дерев більше всіх люблю сосну.
Не дуже вірю гороскопам, але сосна, за гороскопом Друїдів, це дерево людей, які народилися в період з 19 по 29 лютого, з 24серпня по 2 вересня, тобто це частина людей, які народилися під знаком Водолія, Риби та Діви. Так як я - Діва, моє улюблене дерево - сосна, то не можу з впевністю стверджувати, що в даному випадку переважає: моя любов, чи гороскоп. Можливо, все разом взяте.
Коли вже трохи в лісі находжуся; і ноги, і очі просять відпочинку – зупинюся, виберу саму красиву сосну, обніму її, задираю голову у верхів’я і прошу «Сосна-сестричка, підкажи де ростуть грибочки»- спрацьовує майже завжди. Тільки опускаю голову до землі, подивлюся уважно в різні сторони і зразу знахожу гриби... Ще можна, збираючи гриби, промовляти, «де один росте, там і другий» і так далі, наскільки вистачить сили.
Виключення бувають, коли вже зовсім «не пахне грибами», тоді хоч проси, хоч не проси - немає грибів і крапка: не грибний сезон, чи рік.
Потрібно дякувати Господу і лісу, що побули тут і надіятися, що знову сюди повернетесь.
В цьому році літо не радувало дощами і вересень тільки в другій половині декілька разів полив дощиком, тому грибний сезон розпочали в жовтні. Захотілося подивитися, що ж там у лісі робиться, вдихнути свіже соснове повітря.
А ліс чарує красою і неповторним різнобарв’ям. Тепло, тихо, під ногами м’який вологий мох. Здається, є всі умови для росту грибів, але… грибів немає. Недавно пройшли дощі, стоять подекуди калюжі. Мабуть, ще треба підождати, ще виростуть, як дасть Бог теплу погоду.
Обходили майже всі знайомі містинки, надихалися сосновим повітрям і знайшли лише декілька переростків польських грибів. Із двома грибами, які були в корзинці, зібралися вже додому. Підходимо до машини… дякуємо Господу, лісу… надіємось зустрітися через тиждень. Жаль, кажу, що тільки два грибочки, і… тут така картина… майже під самими колесами машини ростуть маслюки. Ще молоденькі, тільки попробивалися крізь мох і пісок…
Вже, щоб посмакувати, грибочків назбирали... і, наче в добрій казці - раділи і сміялися до сліз…
В.Ф. - 09.10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2019
автор: Веселенька Дачниця