ВТОМИЛАСЬ




Сховаюсь  під  ковдру  -  уся,  з  головою
Від  світу  спочити.  Втомилась?  Авжеж!
Без  "треба"  і  "мушу"  і  без  телефона

Я  можу  зробитись  байдужою  теж

Ні  їсти,  ні  пити,  хіба  вітаміни,
Бо  вже  вікове,  без  "Омега"  -  ніяк,
Годинник  і  ковдра  ,  а  ще  -  білі  стіни
Ну  як  же  втомилась...  думками...  Ох  як...

А  може  хутенько  годинника  зняти?
Немає  мене!  Мене  просто  нема!
Дозволю  синиці  лише  заспівати,
Бо  там  її  час,  її  люба  зима

Заритись  ведмедем,  поспати,  не  чути...
Хай  світ  зачекає,  а  птаха  летить,
Проблеми,  невдачі  -  в  сміття  і  забути
На  чистому  аркуші  -  радощів  мить!

Земля  спочиває,віддавши  врожаї,  
Щоб  сили  набратись  і  так  віддавна
Нехай  аніщо  мені  не  заважає
Я  в  сплячці  з  собою,  у  мене  -
зима
24.  12  18.
Н.Карплюк-  Залєсова.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851000
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова