Відкланялося літечко вітрами
І відсюрчало коником у ніч,
Відкрила осінь жовто-буру браму,
Де літо кучерявилось раніш.
Нові всім нап’яла вона сорочки,
Узорів натулила на кущах,
Пришила з павутиннячка торочки
Й плодами заходилась пригощать.
То маревом лягала над ставами,
Втомившися отави колисать.
В дібровах соловейки відспівали,
Глухонімим тепер здається сад.
Із сонечком осіннім п’ю журбу я.
Під жовтолистом гріється земля.
Коли ж зима в сніги садок обує,
Краса осіння аж тоді злиня.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850958
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2019
автор: Ганна Верес