Люблю свій край і це неє прості слова,
я у захваті від нього-мій край і є моє життя.
Хоч є невзгоди у буденному житті,
то забуваю все,коли я бачу Закарпаття у своїй красі.
Ліси зелені,гори та могучі полонини,
як бачу вас,то набираюсь не земної сили.
Моє село,мій ліс,мої ви рідні гори-
не поміняю свою думку я ніколи.
Хоч хтось читаючи цього вірша,
з невірою сприйме мої слова.
Та не засмучуююсь,хай він і не сприймає-
хто чим богатий той то і позичає.
А я як і любив, так буду і любити-
я з Закрпатським краєм у душі хочу життя прожити.
Та взявши в лісі висохлі листочки чи гілки,
вдихнувши аромат їх,обновлюся з ніг до голови.
Вдихну на повні груди повітря це гірське,
бо край мій чарівний зачарував мене.
А ще скажу я дітям,щоб памятали-
ви тут родилися,виросли і краю кращого,щоб не шукали.
Мій Закрпатський край і Угля чарівна,
ти моє все,ти моє є життя.
Ваша краса і ваша сила у у моєму тілі і душі,
бо тільки ви, додаєте наснаги й сили,щоб писать вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850942
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2019
автор: Бабич