Сьогодні я гуляла під дощем,
стрімкі потоки бігли без упину,
одні стікали потай до грудей,
а інші десь ховалися за спину.
А дощик далі й далі мандрував,
бентежив, тішив, свіжості дарунок,
потік краплистий ніжно лоскотав,
мов юності безвинний поцілюнок.
Я змокла вся від дотику дощу,
а безсоромник все блукав грайливо,
для нього й коси русі розпущу
і посміхнусь замріяно й щасливо.
Немов з відра, із неба лив і лив
стрімким потоком сині-сині води,
вологою окутав, полонив,
даруючи краплини насолоди.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2019
автор: Зоя Журавка