А я зросла у самоті
На музиці химерних бардів.
І з ластівками на хвості
Отак й пішла за першу парту.
А я зросла у самоті,
В компанії віршів Шевченка
Вони життєві, саме ті,
(Як фільми, студії Довженка)
А я зросла у самоті,
Мені Хмельницький був героєм
Й не думала, що десь в житті,
Я просто стану отакою.
А я зросла у самоті,
Так швидко юність наздогнала
У тому ж самому взутті,
Вона прийшла і в мить сконала.
А я зросла у самоті,
Життя забрало навіть брата...
Вже стільки ро́ків в забутті,
Не в силах кращого чекати.
А я зросла у самоті,
Далеко й Бог і радна мати.
І повороти ці круті,
Я так втомилась оминати.
Мені в житті, на цім путі,
Нема де біль свій заховати,
Бо я зросла у самоті -
Самій судилось помирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850758
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2019
автор: V.S.