Пр: Поклич мене, поклич мене, поклич
У ті світи, що називаєш раєм…
Поклич мене, поклич мене, поклич
Можливо там мене ти покохаєш…
Поклич мене…
По стежині до тебе я не можу достатись,
Вітер дує у груди і збиває з путі.
Я іду за коханням, я не звик озиратись,
Може там я зустріну свої дні золоті.
Рветься серце до тебе, тліє в ньому надія,
Та дорога терниста, в’ється наче змія.
Перешкоди здолаю, може здійсниться мрія,
Якщо ні, то напевно, така доля моя.
Бо коли ти покличеш, коли серце почує,
Піднімуся у хмари і орлом полечу.
І душа заспіває, смак кохання відчує,
Ним, кохана, до віку я тобі заплачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2019
автор: Віталій Назарук