У краю далекім живе Зевес

Попередня  частина:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849798

У  краю  далекім  живе  Зевес,
не  наш  то,  а  інший,  а  наш  качав  прес,
а  він  із  відсотків  підтримки  бував,
бо  час  біжить  швидко  і  миттю  минав.

Зевес  той  далекий  такий  собі  пан,
багатий  до  біса,  у  цьому  не  сам,
навіщо  такому  на  вибори  пхатись?
Того  ми  не  знаєм  –  йому  обиратись.

Життя  було  довге  на  всі  сторони,
мурує  й  будує  він  башти  й  доми,
а  як  грошеняток  на  них  не  стає,
Аїд  же  підкине,  то  досить  буде.

Усе  те  багатство,  увесь  отой  крам
наварить,  бо  Штати  -  великий  казан,
багатство  законне  –  живи  і  дивись,
як  радості  Мойра  готує  сюрприз.

Та  мало  багатства  і  слави  йому,  
модель  за  дружину  і  ще  не  одну,
а  як  у  житті  та  ставати  Зевесом,
поможе  хай  хто,  хоч  Аїдова  преса.

Поможе,  аякже  -  такі  ось  дива,
бо  там  компромату  тонна  не  одна,
як  зручно,  якщо  є  такий  компромат
про  гроші  й  дівулі,  яким  бував  рад.

Не  тільки  в  гріхах  отут  справа  була,
у  тому,  що  молодість  із  минулого  вся,
великий  й  потужний  там  монстр  є  Союз,
про  мир  заговорить,  агресія  –  суть.

У  дійсності  тій  залишився  здаля
і  все  виховання  його  -  звідтіля,
навколо  давно  уже  світ  змінився,
а  він  у  колишніх  часах  залишився.

У  бізнесі  він  від  акул  зазнавав,
у  сферах  інших  –  рибою  сам  бував,
коли  сам  дурниці  стане  учиняти,
то  винними  інших  буде  призначати.

Отак  із  минулого  його  взяли
і  кинули  враз  у  сучасні  світи,
де  світ  вже  змінився,  але  не  Зевес,
в  минулому  той  ще  живе  і  тепер.

А  як  же  це  зручно  отак  керувати,
де  ніхто  не  зможе  тебе  покарати
і  можна  навічно  гріхи  на  землі
творити  свої,  прикривати  чужі.

Тому  і  так  тягне  його  отуди,
де  ще  залишились  колишні  світи
і  авторитарний  є  світ  ще  й  тепер,
Зевес  -  у  країні,  закон  де  не  вмер.

Не  у  тій  країні,  нещасний,  родився,
а  якщо  у  тих  –  кріпосним  би  лишився,
ніяк  не  зійдеться  в  його  голові,
не  в’яжуться  так  протилежні  світи.

Як  стали  щільніше  за  нього  братись,
то  так  традиційно  йому  оправдатись:
і  він  був  не  він,  і  кобила  –  чужа,
і  хтось  винуват,  не  його  це  слова.

А  висновок  звідси  простий  буває,
імпічмент  тепер  його  налякає,
як  маєш  гріхів  повен  віз,  або  два,
потягнуть  на  дно  й  Немезида  літа.

Продовження:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851296
6.10.2019.
Картина  Jim  Warren.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850592
Рубрика: Сатира
дата надходження 06.10.2019
автор: Светлана Борщ